"Аспартатамінотрансфераза (AST)"

Аспартатамінотрансфераза є внутрішньоклітинним ферментом групи амінотрансфераз, що беруть участь в обміні амінокислот. Аналіз на АСТ використовується в діагностиці ушкодження серця, печінки та скелетної мускулатури.

Значення аст у діагностиці

Аст здійснює перенесення амінокислоти аспартату з однієї біологічної молекули в іншу, коферментом реакції є вітамін В6. Більшою мірою фермент містять тканини серця, печінки, скелетних м'язів, менша концентрація відзначається в нервовій системі, нирках, підшлунковій залозі, селезінці та легенях. Саме тому підвищення активності АСТ є органоспецифічним і вказує на пошкодження основних органів-джерел.

У міокарді відзначається найвища активність АСТ, тому фермент є раннім показником ушкодження серцевої м'язи. При інфаркті міокарда його рівень зростає через 6-8 годин після виникнення вогнища некрозу, досягаючи піку через 18-24 години та знижуючись до 4-5 днів. Важливим моментом є переважання активності АСТ над АЛТ, у разі інфаркту міокарда показник АЛТ незначно підвищується.

Що стосується пошкодження печінки, АСТ підвищується паралельно АЛТ, але АЛТ є більш специфічним для печінки ферментом. При дерматоміозитах та м'язових дистрофіях АСТ може бути вищим за норму в 6-8 разів, а при захворюваннях підшлункової залози, легеневому тромбозі та гемолізі активність ферменту підвищується помірно.

Показання до призначення аналізу

Визначення ферментативної активності аспартатамінотрансферази потрібне за наявності характерної симптоматики, що вказує на захворювання серця, печінки та скелетних м'язів, а також для діагностики у комплексі з іншими дослідженнями.

Аналіз на АСТ необхідний у таких випадках:

• первинна та диференціальна діагностика інфаркту міокарда та інших патологій серцевої м'язи;
• діагностика захворювань печінки;
• встановлення патологій кістякової м'язової тканини;
• контроль проведеної терапії;
• контроль тривалого лікування гепатотоксичними препаратами (протигрибкові, антибіотики, НПЗЗ, цитостатики, глюкокортикостероїди, противірусні, статини, антикоагулянти, гормони);
• прогнозування перебігу захворювання та подальшого стану пацієнта;
• ожиріння, зловживання алкоголем.

Для ранньої діагностики інфаркту міокарда та захворювань серця основним ферментом служить саме аспартатамінотрасфераза. Метод визначення аст - кінетичний УФ-тест, матеріалом для якого є сироватка крові.

Як підготуватись до аналізу на АСТ?

Оскільки аналіз на АСТ є біохімічним, підготовка вимагає суворого дотримання всіх вимог. Це забезпечує точність та достовірність результатів.

Підготовка включає такі правила:

• здавати аналіз вранці натще;

• не їсти за 8-14 годин до аналізу, вранці можна пити лише воду;

• напередодні виключити жирну, гостру та солону їжу;

• виключити алкоголь та куріння;

• напередодні уникати фізичних навантажень, стресу та медичних процедур (ін'єкцій);

• припинити прийом БАДів (з цього приводу проконсультуватись із фахівцем).

Недотримання будь-якої з вимог може призвести до помилкового підвищення ферменту. Слід пам'ятати, що інтенсивне м'язове навантаження, проведене напередодні аналізу, супроводжується пошкодженням скелетних м'язів і скороминущим збільшенням активності АСТ у крові. Тому не ігноруйте жодного з етапів підготовки.

АСТ підвищена, що це означає

У патогенезі підвищення АСТ лежить ушкодження клітин основних органів-джерел та його руйнація, що супроводжується виділенням ферменту в кров. Визначення рівня аспартатамінотрансферази вказуватиме на тяжкість процесу.

Розберемо причини підвищення АСТ:

• пошкодження та загибель клітин печінки (гепатити будь-якої етіології, холестаз);
• гострий блискавичний гепатит (значне підвищення);
• алкогольний гепатит, цироз та новоутворення печінки (аст вище алт у більшості випадків);
• вірусні та хронічні гепатити (алт вище аст);
• інфаркт міокарда (аст вище алт);
• серцева недостатність;
• ушкодження та загибель клітин міокарда (ревмокардит, стенокардія, оперативне втручання на серце);
• пошкодження та загибель клітин скелетної мускулатури (міопатії, міодистрофії, травми);
• інтенсивне фізичне навантаження;
• зловживання алкоголем;
• значні опіки;
• тепловий удар;
• гіпотиреоїдизм (у більшості випадків);
• невелике підвищення при цирозі, жировому гепатозі, інфекційному мононуклеозі, захворюваннях нервової системи, інсульті, панкреатиті, інфаркті нирки, гемолітичній анемії, ожирінні;
• лікування гепатотоксичними препаратами.

 Визначення ферментативної активності аспартатамінотрансферази у крові проводять у комплексі з АЛТ. Такий підхід дозволяє припустити локалізацію патологічного процесу, тяжкість та спрогнозувати результат захворювання. З даних обчислюють коефіцієнт Рітісу – співвідношення АСТ і АЛТ, гаразд відповідне 1,33. При ушкодженні серця він збільшується, а при патологіях печінки знижується.

Аспартатамінотрансфераза знижена, що це означає

Зниження АСТ не є специфічним, тому що в нормі активність фермента низька. Однак у деяких випадках зниження може сигналізувати про відхилення. Таке явище може спостерігатися в нормі при вагітності, при тяжких некротичних процесах та стійкому нестачі вітаміну В6.

Що робити, якщо АСТ підвищено

Ви здали аналіз, і виявилося, що аспартатамінотрансфераза підвищена. Що це означає і що далі робити? Слід розуміти, що підвищення АСТ – не захворювання, лише показник. Тому для нормалізації показника слід впливати на причину. Для точного визначення причини підвищення необхідна комплексна діагностика та консультація спеціаліста.